Замок Стейнвігольм, розташований в Тронхейм-фіорді - найбільша фортеця, побудована в Норвегії в середні віки. Cвого часу це булa найкращa оборонна споруда, яке, на жаль швидко застарілa і було занедбане. Відновили замок вже в ХХ столітті і щороку влітку його руїни і околиці перетворюються на реалістичну декорацію для постановки опери «Олав Енгельбректссон» світова прем'єра якої відбулася 5 серпня 1993 року.
   Тисячі туристів стікаються в замок, щоб стати глядачами цього вражаючого дійства. Реальність відступає і в світлі смолоскипів, влада бере в свої руки Середньовіччя і знову головною фігурою в замку, з приходом темряви ставати бунтівний архієпископ, який і побудував Стейнвігольм в 1530 році. Це саме грандіозне з відкритих вуличних вистав у Західній Європі.
   Замок стоїть на невеликому острові приблизно в 24 км від моря на північний схід від Тронхейма. Він має майже квадратну форму і потужні, добре укріплені башти. Чотири крила, оточують внутрішній двір повністю, так що територія повністю захищена. Простір розділено на два сектори - зовнішній двір був доступний для всіх. Сюди привозили продовольство, паливо, зброя та інших ресурси.
   Тут же, на внутрішньому подвір'ї, - прямий доступ до більшості підвалів в північному і західному крилі. Внутрішній двір належав тільки архієпископу, який жив у маленькій башті з таємним ходом на човновий причал. Замок був дуже сучасним для свого часу, а розташування на острові робило його практично неприступним.
   У 1536 архієпископ найняв в Голландії кілька суден з повним екіпажем, які патрулювали води фіорду. Архієпископ Олаф керував Державною радою і був в опозиції по відношенню до короля, таким чином, він потребував захисту, а замок Стейнвігольм став останнім оплотом католицької церкви в Норвегії.
   Однак незабаром єпископу довелося тікати з обложеного замку, і фортеця стала занепадати. Храм Святого Олафа був знищений, а мощі короля зберігалися в замку аж до 1564 року, а потім вивезені. Під час Північної війни Стейнвігольм захопили шведи, і з 1575 замок остаточно закинули, а місцеві жителі стали розбирати кам'яні стіни для своїх потреб.
   Мандрівники, історики та географи порахували, що замок нецікавий і тим самим підписали йому вирок. Однак суспільство з охорони пам'яток провело в 1849 році на території фортеці обширні розкопки і викупило замок, в 1900 році почалося його відновлення. Частково роботи тривають і зараз.

Адрес: Steinvikholm slott, Steinvikholmen